Блискавичне влучання

 То все з приводу часу: настає мить — і хтось раптом бачить оголений нерв тимчасовий. Такий спостережник, як не губиться, то блискавично скупчує наелектризованісь своєї мови — суржика, матюка, сутої Московщини, просто недоладности — й б'є. І влучає!
Це розуміє, цьому приплескує тисяча людей! Влучив, слава! Але тільки на мить, тисяча на мить — і миттьове забуття. Але миттьове забуття — воно-ж забуття навіки, хіба ні?
От тому де-хто намагається кидати в часову річку круглі, міцні камінці. Кинув, шубовснуло, хтось випадково побачив — і що? Тече вода каламутна... Що з того буде? Знає тільки час, а ми скоро не дізнаємось...