Психологічний реалізм

 Як і мріяв був Хвильовий, ми нарешті прибігли до "психологічної Европи". Дуже вже психологічна! З нею не шанці копати, а романи писати було-б. Про війну, але з пацифістською ноткою і невротичною нестямністю: ubi bene, ubi patria?
Винниченка повернуть, він-би все збагнув. Але нема вже Винниченка, нікого з українських европейців нема. Декаданс виявився справді просто занепадом. Розсипаються тонкощі, як спопелілий рукопис порохнавіють. І стоїмо психологічно невбрані, без них.
Friends, Romans, countrymen, lend me your ears! А сказати й нема чого...