Мало що так віддає й висміює нашу цілковиту, аж до кульурного греця, підлеглість Москві, як оця заїжджена, але-ж геніяльна байка:
"Кінець минулого століття. Мати зворушено пригадує, як народжувала своїх уже дорослих двійко діток, як називала:
— Оце як старшу донечку привела, то так хороше було й на дворі, й на душі, так сьвітло. Тож і назвала я тебе, доню, Сьвітланкою!
Молодший Ігор супиться:
— А мене-ж, мамо, як ви називали?
— Тю, а ти не знаєш?
— Та ні, а хіба що?
— Ото! Ти коли в нас знайшовся, якого року?
— Та 80-го-ж!
— А що то був за рік, ану скажи!
— Не скажу, рік та й рік!
— Е,ні! То-ж був рік, пригадай лишень, Московських Олімпійських... Ігор!"
"Кінець минулого століття. Мати зворушено пригадує, як народжувала своїх уже дорослих двійко діток, як називала:
— Оце як старшу донечку привела, то так хороше було й на дворі, й на душі, так сьвітло. Тож і назвала я тебе, доню, Сьвітланкою!
Молодший Ігор супиться:
— А мене-ж, мамо, як ви називали?
— Тю, а ти не знаєш?
— Та ні, а хіба що?
— Ото! Ти коли в нас знайшовся, якого року?
— Та 80-го-ж!
— А що то був за рік, ану скажи!
— Не скажу, рік та й рік!
— Е,ні! То-ж був рік, пригадай лишень, Московських Олімпійських... Ігор!"
Немає коментарів:
Дописати коментар