Варлам Шаламов у своїх "Колымских рассказах" оповідає нам про те, що вуркагани страшного ґатунку 20-х — 50-х рр. ХХ століття (він називає їх "блатарями") були просто нелюди, внутрішній пухир нищівного зовнішнього суспільства СРСР, тої Великої Зони.
Вуракагани, однак, користали з осьвічених людей двох типів: тих, що вміли перказувати романи, й сьпіваків-артистів. Це доводить нам, що кохатися в красному письменстві й музиці, то ще не значить бути людиною.
Вуракагани, однак, користали з осьвічених людей двох типів: тих, що вміли перказувати романи, й сьпіваків-артистів. Це доводить нам, що кохатися в красному письменстві й музиці, то ще не значить бути людиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар