Глуха віра

 Стою при Органі, перегортаю вилапцем ноти. Не чую Музики, не бачу Органистого. Глуха й сліпа моя віра. Та не німа — скажу.

Перекладний день

 Ще вдосьвіта забігали пучки, ніби в піяніста: кортить поперекладати. Отак хапав би геть усе й перекладав без кінця, нічого не лишив-би неперекладеним. Хай ніхто не зна, де воно спочатку лежало, хай бачуть тільки, як переклав.
Якась чужоземна сверблячка напала. Що воно за сверб? День перекладників...

Оселедець без усів

 Читаю відозву батька Махна — нічого вкраїнського, крім підпису "Батько Махно", в ній не знаходжу, аж читати нудно. Сам Махно — явище рідне, ніде поза Вкраїною не можливе, але вся відозва дихає важким духом "интеранаціоналізму", то-б-то, в істоті речи, псевдоґалактичної Великомосковщини ніби живцем видертої з гоголівських "Записок божевільного".
І оцей оселедець без усів гадючиться й нещадно душить нас уже триста років: спершу Гуляй-Поле як цілий сьвіт, а потім Усесьвіт завбільшки з Гуляй-Поле. А назва яка гомерична: гуляй-поле — дике поле!
Не дурно-ж український націоналізм мав конче зробитися "буржуазним", це "товариші" добре придумали: вкраїнська стихія прирікається на вічне заперечення вкраїнського логосу й вічне рабство в московского апейрона на теренах од Сяну до Дону. Щоб не панували оті браття у своїй сторонці...

CV

 I am a legend. You don`t know the legend? You must be from a wrong folklore then.

Дві нозі

 Велика московська культура ходить на двох ногах. Одна нога зветься "новасці", а друга "ржачі". Ступивши на "новасці", щоб не впасти, треба спертись на "ржачі". Ставши на "ржачі", щоб не гепнутись, треба припасти на "новасці".

Наголовень

 Тільки входини до останньої домівки, домовини, покажуть, хто до якого надвірка доріс.

Будеш даха, будеш і браха

 Дайте спокій — і беріть, що хочте.