Виходжу з метра на Майдані Незалежности й одразу чую запахущу черкаську говірку без найменших ознак московлення. Фонетика! Морфологія! Ідіоматика! Все одразу так і вдарило в вуха.
Стоять дві літні вже жіночки, либонь, онучки холодноярських повстанців. Як уздіріли мене, то ніби дві лямпочки запалилися:
— Услуґі паліґафії!
Після мого зичливого, але заперечливого "красно дякую!" "лямпочки" миттєво згасли: интеліґентним київським українцям послуги поліграфії, а надто в хвормі "услук", геть ні до чого, бо їх таких ніхто не друкує.
Стоять дві літні вже жіночки, либонь, онучки холодноярських повстанців. Як уздіріли мене, то ніби дві лямпочки запалилися:
— Услуґі паліґафії!
Після мого зичливого, але заперечливого "красно дякую!" "лямпочки" миттєво згасли: интеліґентним київським українцям послуги поліграфії, а надто в хвормі "услук", геть ні до чого, бо їх таких ніхто не друкує.
Немає коментарів:
Дописати коментар