Очима зичливих сусідів

 Ось комплімент, що його я довгенько виглядав. Пише за наших земляків розстріляний клясик литвинського красного письменства Михась Зарецький:
«Гарбар-украінец прыносіць у наш край /.../ цьвёрдую жалезную дружнасьць, жорсткую таварыскую дысцыпліну. [Яны] заўсёды /.../ адзін аднаго падтрымліваюць усюды, дзе трэба і дзе ня трэба; яны не па адным, а калектыўна здабываюць сабе гарэлку... Калектыўна яе расьпіваюць і калектыўна запэўняюць начальства, што яны, апрача чаю, /.../ нічога не пілі».
От, бачите, а ми себе зовсім инакше знаєм: якимись, пробачте, индивідуалами. А виходить, що проти литвинів ми ті самі дружні сороки, що змія посадять. Гуртом і батька добре бити, хоч, може, й не треба.
Нум якось привчатися бачити себе очима зичливих сусідів.