П'ятниця. Здається, тринадцяте. Тамплієри на працю не пішли — готуються до сьвята вкраїнської зброї. І я тягну собі за тамплієрами, хоч і не того ордену лицар: треба приготуватися до тривалого відпочинку.
А хто дістав сьогодні працю, хто товчеться серед немарновірних сьміливців, вірячи в добрий овоч, хто карбує таємні срібняки, — він щасливий чи нещасливий?
Скрушно похитують головами старі тамплієри: он-оно осінь яка золота, грибів тих, грибів! І днина-ж пісна: треба було ще вдосьвіта натщесерце влізти в ґумові чоботи, щоб на добраніч поласувати боровиками. Можна було ще на лови піти, але не склалось уже: доведеться по хаті ловити облизня.
А хто дістав сьогодні працю, хто товчеться серед немарновірних сьміливців, вірячи в добрий овоч, хто карбує таємні срібняки, — він щасливий чи нещасливий?
Скрушно похитують головами старі тамплієри: он-оно осінь яка золота, грибів тих, грибів! І днина-ж пісна: треба було ще вдосьвіта натщесерце влізти в ґумові чоботи, щоб на добраніч поласувати боровиками. Можна було ще на лови піти, але не склалось уже: доведеться по хаті ловити облизня.
Немає коментарів:
Дописати коментар