За бенькетарство та бенькетолюбство

 Хто як ми, перекладарі, тиняється по всіляких "заходах" — зборах, конференціях, семінарах, а найбільше круглих і квадратових столах, накритих картатими скатертинами, — що-разу здибує там тих, кого змосковська називаємо "стололазами", а по нашому можна-б звати "столоходами". То фахові їдці. Ми заздро вбачаємо в них шматохапів і пляшкосмоків, але вони — нащадки давнього, вічного роду бенькетарів.

За античної доби люд лягав до страви зразу, а вже потім виходили до його красномовці, хвилозопи, всякі поети з акторами. Присутні спокійно їли, запивали — й слухали мудрого слова, зворушливої думи, повчальної казки. Тепер їдаки нагулюють охоту до їди, а найпаче — до випиття, чуйно слухаючи широких розмов. Промовці не вибірнії, а тим часом:
"Я голодний як собака,
Слина капає із губ,
Од сидіння болить срака,
А від думок лізе чуб."
Як-раз сьогодні я на такого натрапив і підлим звичаєм почав збиткуватися:
— Що тепер пишете?
— Та де там писати, поки думаю...
— Що думаєте з приводу нашого заходу?
— Цікаво, бо-ж люду наїхало з цілої Вкраїни: є кого послухать, є з ким погомоніть, а це часом важливіше за промови...
— Чи пан завважив, що обради короткі, а питання глибокі, грізні?..
— Сама тема, зазначена в запрошенні, захоплює, знаєте...
— Чи нема серед питаннів якого змістом цікавіщого?
— Правду кажучи, всі цікаві, геть усі!
Бідолашний епікуреєць! Але потім прибіг:
—Мене тут цікавить кібербезпека та ще ось ... "Потреба на стрим і противагу..."
— Ага-га!
"Чи не мені в наругу цей актор,
В химері чистій, в мареві чуття,
Так підкорив свій дух своїй уяві,
Що, мрією пойнятий, зблід лицем,
В очу сльоза, достоту вбитий горем,
Зламався голос, все єство убралось
В одежу вигадки? А через що?
Через Гекубу!
Що він Гекубі, що йому Гекуба,
Щоб побиватись так? Що-б він вчинив,
Як-би таку, як я, він мав причину?
Рікою сліз він затопив би сцену."
Привид не Гамлетового тата, а кібербезпеки зо Сходу й Заходу зазіхає на спокій бенькетування. Смашного! Приємного! Розумного, доброго, вічного!