Як мед, то й ложку

 У бджоляра Прокоповича по смерті вкрадено все: майно, рукопис, навіть патрети. Це було далекого 1879 року. А серік запорвали навіть нагробка-пам'ятника: у людей життя не з медом — потрібна брондза. Лишилася тільки пам'ятна грошина вартістю дві гривні. Цікаво, скільки зцукруватілого меду можна на ту грошину купити?
А сердиті Прокоповичеві бджоли давно всі вигинули — нема кому навіть покусати липких од чужого меду рук.
А народ, той, що чужого не бере, склав із того приводу сумну анекдоту:
"Старий пасішник стоїть на Божій дорозі. Уся його родина зібралася коло смертельної постелі.
Старий ледве промовляє:
— А що я вам скажу...
— ?
— Усе на сьвіті — мізерія!
Притомні кивають головами. Дід глибоко зідхає:
— Окрім бджіл...
І аж очі склепив. Вже чути свашчину ступу. Але ще раз глипнув і мовив:
— І бджоли теж — мізерія..."