За кобзарство

 Поезії повинно допевнятися правди, а домогтися того можна тільки шукаючи за красою. Дуже знатно, коли поет безсило та невковирно мацає красу або по модньому гребує нею. Поет, сьпівець краси, виказує себе любов'ю до мови. Протипоети неполюбляють мову й, де можуть, пхають і затоптують її.
Правдивого поета завсігди легко пізнаєш у кобзарстві: де щось бренить, а ніхто не слухає, де суголосно гудуть бджоли легких душ, де тлумляться, застуючи сьвіт і сьвітло, там тихенько насьпівує щира поезія.