За зроблене діло

"Напрацювання", тим паче у множині, цілком заперечують та ще й унеможливлюють будь-який доробок. Бо "доробок" — то не просто вроблене ("Рано вставши, багато вробиш"), а набуток і надбанок, утілений у майні..

Українці як ветерани історії

 У Пироговому бучно відпразникували День Великих Літер, ясуючи сьвітові: "Ми пам'ятаємо ціну нашої свободи!". А вже-ж пам'ятаємо, бо не сплатили тої ціни. Платили-платили, але так і не виплатили. А не виплатили, бо виявилася занадто дорога, виявилася незаплатна. Скільки ми втратили неоплатимої сили!
І де-ж та наша прерадісна Велика Перемога в Другій Сьвітовій? Чи хоч мала в Першій, "імперіялістичній"? Це та Перша, що сплюндрувала нашу Україну. А Вторая доконала вдову-сиротину. Бо, здається, саме та Превелика, ще й "Вітчизняна" чи не остаточно висотала з українства снагу, що так могла-б придатися для виплати невільницького кредиту свободи.
Наше заступництво в ООН уряджено було, щоб узвичаїти правдивий стан речей: Україна в тій війні — земля потерпіла, земля жертовна. Та війна — ще один розділовий знак між сьвідомим українством і щироким, як море, "народом України"; між тими, хто живе в Україні, її журбою журячись, і тими, хто сидить "на Україні", сподіваючись для неї якої принагідної "правильної ґльобалізації"...
Між звезених з усієї розореної Вкраїни хатів і вітряків, викорчуваних із тих глухих кутів, де більш нічого вартісного не було й уже не буде, сиротою стоїть польова кухня — не заціліли ті, кому треба було тієї пшонини, й не можуть їсти її ті, хто дивом зацілів. Ми забули, чиїх батьків, чиї ми діти, але ціна свободи — поле кріваве, й нагорода поконаним переможцям — польова кухня, вічно стоятимуть перед очима.

За недомисл

 О, цното! Де-ж твоя перемога?

Підступна мудрість

 Можу мовчати. Бо маю четверо дітей. А таки не мовчу.

На мізерних шпальтах

 Нікчемні реклямні листки, вже назавтра — жмуток зів'ялого листя, безвладно викрикують імення "леґендарних" (чи леґендованих?) знахарок, "народніх медиків", ясновидиць з провидицями, "матінок" і навіть, прости Господи, "спасительок душ" в потрійних лапках через ліве плече. Пустився берега цілий байдак із тими неспасенними "спасительками" після якогось нищівного всесьвітнього кораблегину.
Зухвале крутійство з дулею в пазусі? Моторошне блюзнірство за мінус копійку? Спадковий дар данайський?
Терплячий наш Бог і терпеливців Він любить.

Наш клясичний патос

 Перти плуга, лупати сю скалу й навіть у праці сконать — то наша звична й, по християнському беручи, не найгірша в Бога доля.

Дволиций Янус

 Так виходить, що двоє з подружжя, як і всі ми, грішними людьми бувши, лицем чеснот звернені в один бік, а лицем вад — у другий. Отак щасливі чоловік і жінка добровдалістю звернені одне д'одного, а хибами — до сьвіту. А вже тії, що в незгоді жиють, на сьвіт добрим оком позирають, а на себе — лихим. У доланні цієї половинности — вся наша душевна борня.