Є люде без витонченого до музики слуху. Такі тяжко дратують отих уже музикальних. Але помікруймо: немузикальні сьпіви — то щира втіха од життя, висловлена згуками, що, як і гомін удоволеного живота, бувають про чуже вухо нестерпні. Але то життьові радощі. Мало хто з нас достоту знає, як жити, але більшина все одно час од часу стрибає, кричить і веселиться. Чи маєм ми до того життьовий слух? То вже самі знаєте. То що-ж нам теперки й не жить?
Нехай собі сьпівають глухі й тугоязикі, хай гопцюють шеверногі й пласконогі, хай б'ють у цимбали й тулумбаси курлапі криворучки! Аби не плакали, бо дуже є від чого.
Немає коментарів:
Дописати коментар