Життя мені зробилося якесь гуцульське: виліз на верховину, хай не на високі гори, але-ж високі гори звідци добре видно, й ясно, що туди я вже не вилізу, хоч-би й дерся. Як видерся хоч сюди, кудою ліз — ота моя багатюща минувшина — вже не роздивишся й не цікаво дивитись. Зате знати, кудою спускатись і що там є. Хоч далеко чухрати, але й здалеки видно, яке воно все там дрібненьке й низеньке, як тісненько в тій долині. То ще я тут побуду, ще я тут можу робить.
Немає коментарів:
Дописати коментар