Мистецтво модернової доби показало нам людські лиця як порожні бланки, бо модернова історія показала, шо люде — то голки в не дуже справній копиці сіна, де за ними ніхто не шукає, що люде — то ґвинтики в доволі розладженій машині. Але кожен ґвинтик насправді має свою різь, а за кожною голкою тягнеться своя нитка. І кожен білий бланок має свій чорний запис. Копиці валяться, машини розсипаються, аркуші розлітаються. І зразу видно, як кожне собі крутиться, шиється й пишеться-переписується.
Немає коментарів:
Дописати коментар