Мішанку я все лаю й ганю, а вона як-раз добра до діла: швидесенька, легесенька, все тобі, пташечка, враз перепорає. І зразу дві мові, а то й три: московська на умі мотається, вкраїнська на язиці крутиться, та ще й ангелянська, проноза, якось приплентається. Там, де думка грубо ссукана, пряна, як корінна горілка, то мотав-би й мотав-би, ковтав-би й ковтав-би. Але вже де хоч трохи тонко, то зразу рветься й ніколи не в'яжеться.
Немає коментарів:
Дописати коментар