Ми, вкраїнці, безперечно не вчорашні. "Треба буть мудрованим котом, щоб висидіть неначе неживому." То які-ж ми тоді? А ми післязавтрашні: сьогодні нема й узавтра не буде. Зате все відомо про здобутки на післязавтра — там усе чисто видно як на тарілці. Дак отам ми всі й живемо. А це дріб'язкове "сьогодні", те дрібчничкове "взавтра" — ну геть нема. Так, бігає якесь "зараз", заразісінько бігає, але й воно тут таки юхториться якось непомітно перескочити в те саме "післязавтра", де когось із нас може й зовсім нема вже з причин технічних.
Немає коментарів:
Дописати коментар