"Не досить того, щоб сяяло денне сонце, коли сьвітло голови твоєї затьмарене.", — знов Сковорода. Коли яскраво сьвітить сьвітло Боже, Божий сьвіт, хто довідується в голову до каганця — чи ясно сьвітить? Чи-ж я не знаю, що він мені потьмарений? У темноті той каганець потрібен, бо таки трохи жевріє. А на сонечку я долежуюся й вилискую, як стиглий овоч.
Немає коментарів:
Дописати коментар