Ще не так і давно можна було спокійнісінько народитися, звікувати вік і померти, ні разу не замислившись над тим, на віщо ти потрібен. Але тепер питання про людське призначення нахабно вилізло з хвилозопиї й мацає за карк прахтично кожного. Воно стоїть у всіх очах. І особливо сумно в тих, що мали склепитися так і не спалахнувши сумнівом, подивом чи запитом. Доля знічев'я перетовкла всі шклянки і в найдрібній шкляночці відбивається грізна істина. А створено-ж їх усіх ніби на те, щоб неповинно стояти цілими, повними буттьової води.
Немає коментарів:
Дописати коментар