пʼятниця, 4 вересня 2020 р.

Відкинені хвости

 Так звані соціяльні мережі  не місце для думок. Коли там ненароком натрапляєш на якусь дику гадку, то аж дивом дивуєш. То місце на причини душі  шалену й неситу. Жадібна втіха не гребує нічим, їй не конче треба бенькету. Маленька лють під'їдає, де може, й упорає стільки, скільки великодушність ніколи не споживе. А бажання пориваються цупити геть усе, плазувати в терні, а не витріщатися, котячи слину, на високі овочі з дерева пізнання.
Тому спритні думки бігають, як ящірки, й ніяка мережа їх не впіймає, хоч-би й уважала себе за цілий сьвіт. Але скрізь трапляються відкинені хвости.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар