Я так високо піднісся над прірвою зубожіння, що її базальтове дно, небезпешне своїм простим законом природи, зробилося филозофично глибоким, аж нереальним. Воно дивиться, як сліпе недріманне око, а з лету навстріч цьому поглядові тепер буде довга, забируща пригода. І скільки я встигну тих дум передумати, кружляючи над кінцем, як осінній листок!
Немає коментарів:
Дописати коментар