Підпалити траву в полі й бігти саме туди, куди женеться вогонь — до згарища хати, щоб стати на попеченій землі й гордо промовити:
— Після мене люде тут не житумуть!
Писати й говрити вкраїнською мовою так, щоб по тобі не зосталося ні писанини, ні балачки. Цією геростратегією впивалося, здається, тільки вкраїнське (совіцьке) мовознавство.
Як їм смакував останній ковток смертної духовної отрути, остання интелектуальна крапля перед нестерпно гірким забуттям!
Немає коментарів:
Дописати коментар