Жак Футрель (Jacques Heath Futrelle) був відомим автором детективних оповідань. Якось він повертався з Лондона до рідної Гамерики з повною головою вражінь, ідей, а головне — грубеньким стосиком списаних аркушів, надобів до нових оповідок. Могутній корабель звався "Титанік". Як звісно всім, те судно пережило глибоке занурення. Занурення потягло з собою не тільки письменника, але й іще не відомі сьвітові твори. Ті твори так і лишилися його власним надбанням, а більш нічиїм. Шкода молодого життя. Либонь 1912-ого року про те ще ніхто не здогадувався, та ми тепер знаємо, що 37 років — то буйні молодощі. Але жаль і за нечитаними оповіданнями. Футрель був славний неймовірністю сюжетів, що з'ясовувалися єдино щирою логікою деміюрґа-детектива. Годі заперечити, що й смерть пана Жана була вщерть повна неймовірної логіки.
Оце й мені тепер, як і багато кому, як той казав, видно, де дно. Й давненько вже видно, ще з поверху води. Але ми чогось думали, що не зможемо дихати. А от-же якось принатурилися! І дна все лякалися, репетували: "Це вже дно!". Так, дно, то й що? Виявляється, що на тому дні багацько цікавого, більше, ніж у тім, що поверх води пливло й так усіма переймалося. Уламки культур, водорослини, а під ними — ще коріння того! Тягнеться кудись...
Одно слово, нічого не скажу новій нормальності, як спасибі за ненормальність. Тяжко лежали на денці зміст, рація та глузд. А тепер намацалися якось самі, ворушаться потроху. Й стільки того тепер розуміння, що пекучі санітарні питання здаються мізерними, нецікавими. Навіть як і не матимем на них відповіди, можна не тужити. Знаймо лиш, що тій відповіді малося бути банальною.
Немає коментарів:
Дописати коментар