Недавноколишнє

 У мене за спиною так і висить біла сорочка з гарною краваткою про останню скасовану роботу. Либонь-же мав іти в якісь високі кабінети, от хоч вір, хоч ні! Та не злетіли крила, що тепер безсило виснуть за плечима. А таки не знімаю, щоб трохи побавитися згадкою про недавноколишнє, про так і не одбуте. Щоб трохи побавитися в близькому, рукою дістати, а вже й минулому.

Без штанів

 Перекладати в споднях не можу й пробувати. То дарма, що ніхто не бачить — я-ж почуваюся. Он колись акторка Джуді Денч хвалилася, що для кожної ролі вигадує та замовляє собі належну білизну. Т'але то не значить, що грає вона дезабільє, — таки вдягається до кінця.

Вигадувати й замовляти нам не випадає, то можна просто багатіти думкою. Проте й шануватися треба. Хай ти маєш одним-одні штані, а все-ж не безштанько. Бо потім, коли санітарні заборони поскасовують, хтось може так і на роботу піти: в масці, в краватці, та без шараварів.

Мужність і відданість

 Ументь вийшли з моди, а по нашому кажучи, вийшли з поведінки дві речі: краватка й українська мова, се-б-то мужність і відданість.

Нестатечність

 Уже він немолоденький, уже він і сивенько-лисенький, але що-дня голений, з краваточкою й течкою. А біжить-квапиться за тим тролейбусом — аж груди задихаються й ноги заплітаються. Ось такий проміжний підсумок сумлінного життя.

Не до того

 Слава Богу! Побачив на президентові гарну жовто-синю краватку й так мені в Петрівку мерзлого забажалося! І що-ж? За кілька день Бог послав: 62 гривні — купив, носитиму. Й пригадалося, що так самісінько просив колись собі мови, щоб як у нікого. Ну, навіть у гетьманів та отаманів такої не було. Й сталося! Тому ніколи не нарікаю, як мене не розуміють. Не в розумінні щастя. Й не до того моя мова.

Далі нікуди

 Чоловіцьке вбрання — то сорочка до краватки. А як нема ні сорочки, ні краватки — то вважай, що голий. Оті сині-сині ноги в метрі. Куди вони підуть? Далі нікуди.

Із життя уніхвормістів

 Тільки влізеш у порядного костюмчика, вдягнеш чистеньку білу сорочечку й почепиш італійську краваточку, де не візьметься прохач із простягнутою рукою. Кляті стереотипи! Вони заваджають убогому зрозуміти, що ти вбираєшся в свій костюмчик на те саме, на що й він у своє жалю гідне дрантя: не щоб дати, а щоб знайти давця.

Краваткарі в метрі

 Мене сьогодні зранку в краватці пустили до метра — диво! Бо я приглянувся й завважив, що більше нікого в краватці до метра не пускають: узув краватку — купуй автівку й нехай тебе хтось возить!
Жалю гідні краваткарі в метрі: неначе пси, що зірвалися з хазяйського прив'язку. Хтось їх, бач, ізмусив носити того нашильника, а на таксівку не дає.
А рухатися-ж мусиш: як собака не лежить, то до чогось добіжить...

Скидаючи земного тягаря

 Що старший чоловік робиться, то більше його серце прихиляється до краватки: й лежав-би в краватці, й спав-би в краватці, й їв-би в краватці. Краватка — то-ж таки фалічний симбол. А більші літа підносять до вищого симболізму.

Симбол роду

 Дуже багато чую за секс-симболи, а знаю лиш один — то чоловіча краватка. А що симболізують иньчі симболи?

Кольориста краватка

 Кожному чоловікові життя дарує до сорочки неповторну кольористу краватку. Річ у тім, щоб зав'язати краватку й не задушитися.

Вартове завзяття

 Скоро я показуюся на порозі якої встанови з краваткою на шиї, як то й належить ошатному поважному панові, до мене необарно кидаються добродії без краваток, що держать там страж: хапаючи за руки, за ноги й ледве що не за горло. Оце я називаю цивілізаційним вибором.

За краватку

 Що то є — краватка? Рабський нашийник, обручка підлеглого чоловіка? Поганий костюм, але з дешевою білою сорочкою й безхистою сіро-тьмяною краваткою, таки навіює мужню поважність. А без краватки костюм — то шкура зірваного з ланцюга пса, шати втікача, приреченого на злапання чи об'яву.
Чи то краватка є розпущений бант мужности, виклик безснастому сьвітові в розбещений вік? Галасуватий крикун, що шпарко видирає душу з сіряка? Нашим батькам краватку зав'язували дружини, бо самі вони того не торкалися. А в парубків краватка висіла вже готова з засмальцьованим вузликом, як сильце на ласочку.
Чи то, як уважають старовіри, Юдин зашморг на нашій шиї? Згадка про те, що, збочивши, можна й вдавитись ненароком?
Цур і пек! Хай краваточка залишається безневинним переднім хвостиком, що грайливо нагадує присутнім за нашу мужню минувшину...