Збороти пристрасті людина троха лиш і здольна — хіба з запомогою від Божої благодати. Зубаті граблі, здається, все лежать перед порогом, і ми через їх стрибаємо, поки можемо, переступаємо вже обачніше, потім пересаджуємося, переповзаємо, аж поки не впадем і не ляжемо на їх. Зате ми здужаємо боротися з пристрастями, ставати з ними на пісну прю — оце в нас боже й разом вольове, власне, особисте, відмітне.
Так і Вкраїна з цілим сьвітом стоїть перед московською перелюбницею — хто пригорнеться, то буде одне з єю тіло. Блудящий сьвіт масно ввихається коло срамотниці, а Вкраїна бореться й уже тим ізмагає.
Т'але, слава Богу, й Москва стоїть перед Богом, як і ми зо сьвітом, хоч їй здається, що вона нависла над Ним, як та пизансько-вавилонська вежа.
Немає коментарів:
Дописати коментар