Коли мене питаюять, чим я ото там тружуся, сьмілко відповідаю, що роблю затичкою або-ж заткалкою. Та, власне, чопом: там де, вправний, повірений працівник має від працедавця почесне завдання стояти барилом (дні) чи й бочкою (тижні), втримуючи в собі дорогоцінний кальвадос зарубіжної правди, я вмію метко підіткнутися й упевнено встомитися в дірку, що раптом роззявилася в шановній винівці, кухві чи й буті на короткий, але безцінний час. Таке теж не кожному довіриш, чи не так пак? Називається "перекладар на швидкий увід". Як у театрі: тихо прийшов, непомітно виступив замісць болящого прем'єра й безгучно канув у Лету цілковитого забуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар