Лютий — дуже короткий місяць. Саме тому, здається, я в йому й народився: треба було влізти в покороткувате, бажано хоч високосне, життя. Життя завсіди виявляється недовге: бо людина, хоч-би яка обмежена була, завжди виходить довша за його.
Це місяць очисної смертної пам'яти — короткий, щоб недовго тою пам'яттю мучитися, але й не забути, що коротке й усе те місяшне життя.
А ще ми пригадуємо, що лютий колись і справді в нас був не февраль, як у Шевченка, а таки лютий. Навіть я пам'ятаю — хоч і не від самого народження.
Немає коментарів:
Дописати коментар