Які бувають уста в де-кого із жіноцтва: задивишся так, що аж засмокче! То й що, що вони несправжні, штучні? Не в тому річ: то цілунок долі, такий, що не вона тебе, а ти її вбираєш. Повітряний, скаже хтось, поцілунок. Дак хоч і повітряний! Де вона бродить, тая доля? Десь у повітрі й туляється, примара. Й отакезних треба губів, щоб присмоктатися.
Немає коментарів:
Дописати коментар