Перекладчики, що відпрацьовують так звані "паралелі", забезпечують сьвітові сьвято щирого дарвінізму: там де його самого перцює аж двоє, гине один безсилок із перекладницької популяції, а ще другий, незугарний опанувати техніки двох рівнобіжних верстатів, готується тихенько вмерти суворим голодом. Таким чином, настане день, коли на саджене кістками поле прийдуть нові люде й скажуть, що так по мавп'ячому балдикати й машина потрапить. Без втрат і витрат.
четвер, 31 липня 2025 р.
Великий храп
Суголосно, згідно й послідовно мене ніхто ніколи не хвалив. Щоб не запишався. Так знай-же, сьвіте, я однак запишався, а на тебе маю великий храп! До себе-ж звертаюся словами Йвановими Франковими: "Ви демократ, плебей і консеквентно робили все, що мусіли, мій друже."
У кінці — щастя
Народився? Пригадуєш, де? Пригадуєш, коли? А мова твоя яка? А віра? Дак ото ти й єсть, що напригадував. А теперки з усім тим, бо за плечима не носити, можеш перевезтися кудись туди, де й народитися спритніше, й місце мальовничіше й час догідніший. З мовою й вірою може доведеться й уломити трохи набік. І буде тобі кінець, а в кінці — щастя.
середа, 30 липня 2025 р.
Повільним духом ти повій
Старітися треба якось такечки поступово, щось таке як повільно. Тоді змалку-помалку, поволі-волі в житті знов із'явиться поступ і простора, вільна перспектива.
На зуби
Бувають і гадки глевкі. Та вони всім любляться саме тому, що на зуби легкі — на розумові зуби.
Курчаче
Спешу вилуплюєшся з лушпини, а далі чомусь іще й лізеш, пнешся, рвешся-видираєшся й урешті лупишся ще й з шкури.
Встигачі
Мертвих іще встигнемо пошанувати — їх завсігди маємо з собою. Та й живих — коли дійдеться й їхній ряд. Поки треба щоб громада знала за що людей за життя шанувать, то вже впізнає, промівши стежку на той бік. Засьвіти їм Боже сьвічку в тому присмеркові! Не дурно-ж тепер вигадали для всіх оті "засвіти".
понеділок, 28 липня 2025 р.
Виграш у лотерію
Мені, щоб здійняти з неба хоч п'ятірко зірочок на свій поетичний коньяк, треба написати щось справді геніяльне. Та й то ще чи буде, чи ні — як кажуть мудрі люде, лотерія. Се-б-то геніяльність я беру на себе, забезпечу, а хто може наперед угадати примхи вередливого читацького серця? Це вже не спонука, це, скажу, стимул.
Як ґаґариґа
субота, 26 липня 2025 р.
За безсовісність
пʼятниця, 25 липня 2025 р.
Стоти не переробиш
Functioning alcoholic — сприйняття зрозуміле, близьке, та як-же його віддати, оте functioning, не ламаючи дорогих канонів нашої мови, — "функційональний"? Чуже, не що й давно запозичене слово, більше заради його функційональної незрозумілости, що приховує непотрібність. А відкинувши літеральність? Ану-ж! Пропоную "енерґійно питущого" — як спружина, їй-право! Й усе достоту знано та зрозуміло. Бо стоти не перейнакшиш, а енерґія таки справді живою цівкою б'є.
четвер, 24 липня 2025 р.
Здоровлеохорона
"Здоровлеохорона" — пречудове слово: здорове таке, повільне. В нас тепер, бач, майже нічого не боронять, знай "захищають", навіть оборонців переназвали в "захисників", а тут раптом охорона, сторожа. Щось таке, як кустодія при гробі Христовім: поснуть, а рано з'ясується диво, що нема тіла під вартою — десь не тут воно, всупереч охоронним заходам.
Відкидне синівство
Сирітство — то вселюдський стан. Бо й хазяйським дітям повинно всиновитися Богові. Не всиновившись-же, можна всиніти.
Як товар
Здорове, сите, зручне життя без смертної пам'яти — то не призначення людини в Бога. Бо то призначення худібки в справного господаря.
Позначення й призначення
Як той Стельмах
Знаю, що в усіх Жадан улюблений сьогочасний поет. А в мене так Стельмах буде. Я мешкаю без комірної плати в його поетишному сьвіті. О! Вже й думонька-гадонька чи то стельмахується чи то стельмашиться... А от жадань і зовсім немає.
Сьвіт як картотека
вівторок, 22 липня 2025 р.
Перша рука
Здається мені, що це річ лляна. Т'але перша рука відірвала від неї наличко, а я друга рука — second hand.
Причеплений сьвіт
"Сьвіт ловив мене, т'але не впіймав.", — хвалився Сковорода. Й ніколи не сказав: "Хоч-би цей сьвіт од мене одчепився!"
Ще путні сірі штани
За Ґебельсом
Брехні годилося-б тулитися до правди близько-близенько — як до сестри рідної. Як у тій причті про колодязь: украла вбрання близнючка — та й вже. Коли-ж ні: приходить чужа, навіжена, непогамовна — суто за Ґебельсом, тільки його й зна.
Давання спокою
Давання спокою, ходіння собі на зламану голову — мистецтво московцеві незбагненне, недосяжне. Налізатиме, насідатиме аж поки не дістане келепом по лобі (бо чола там кат його ма). Й діставши келепом, іще нескінченно довго слухатиме чмелів. Багато треба чмелів — хоче на що-день тьми великої. Аж поки не повиїдають чмелі — разом із медом.
По старому
Обструкційоністичне
А як то воно — зовсім нікому не подобатись? Чи-ж воно не елеватор? Піднесеність у всьму й іздійнятість наж набридущим загалом?
неділя, 20 липня 2025 р.
Супроти гедонізму
Людське життя куце, то треба встигнути натішитися їм. Коли буде кінець, не знаєш, то вже треба завзятися на втіху, прихопитися до радощів. Тішитися життям — то тішитися собою. Гедонізм, так зветься. А як-же зветься, коли життя коротке, кінець не видно як прийде, а ще треба встигнути страждань ухопити? Чи не християнство?
Щедрий дар
Спитуватися думати про вкрай складне й уміти писати про теє вкрай просто — то щедрий дар соціяльних мереж.
Проблематичність
А ви знали, що проблематично — то здогадно? Спрбуйте подумки повисталяти здогадності на місці всіх звичних проблематичностей. Нецікаво, неслушно! Бо голо якось.Так можна порозбірати-пороздягати всіх почесних консулів у нашій мові. І що тоді буде? Проблематично воно...
Відбиваючи сьвіт
пʼятниця, 18 липня 2025 р.
Техніка й наука
Поборення
Гаркаві люде, проти мовлян простих, бринять, як здається, впевненіше, доконаніше. Багато хто з них обирає життя, пов'язане з відозвами, заявами й об'явами. Тут у самому виголосі лунає поборення: як не власної малесенької ґанчи, то чужого величезного упередження.
четвер, 17 липня 2025 р.
Кіннота з темнотою
Я колись у метрі читав книжки, а тепер хіба ахвішки. Ось майнуло: "Для мам — цікаві лекції, спільнота й чай." За лекції з чаєм, звісно, спасибі, бо без чаю не всяка лекція, хоч яка цікава, в голову влізе: треба головою й слухати й разом пити, щоб не так сухо було, суха ложка рот дере. Т'але спільнота! З мене не мама, а тато, одначе намагаюся в'явити, що вабить спільнота там, де можна обійтися простим, щирим товариством. Мені й узагалі здається, що модня тепер "спільнота" всім батькам так само потрібна, як і кіннота з темнотою. Її треба умоглядним. бездітним душам, що ніяк не помиряться на громаді, спілці чи компанії.
Цифрові креатури
Багацько бачу в мережах усяких людупостатів, що визначають себе як digital creator. І справді тільки цифра могла покликати до життя таку силу не живодатної креативности: й кликало з небуття, й викликало не суще.
Доволі
Малописьменні великописьменники — то справді біда нашої доби. Т'але наша доба не журиться тими бідами. Бо доволі кожнісінькому дневі свого клопоту.
середа, 16 липня 2025 р.
Добродій Ґуґль проти пана Голоскевича
Укупоньці
Треба вчитися жити зо штучним интелектом. А щоб жити, треба шанувати. Я особисто знаю чимало штучних интелектів. І навчився ставитися до них із батьківською любов'ю й синівською повагою.
Штучне ховання
Коли по якімсь часі ми дізнаємося, що, проти всякої правди поступової, когось із людей штучний интелект так і не замінив, то це буже дуже штучне ховання: "свій до свого по своє", кумівство, непотизм і просто корупція.
Евробаркан
Їду знов із Баришівки на Київ, минаю справну таку огорожу, де гарненько написано, стисло так: "ЕВРОЗАБОР". От і добре, що "евро", а не "євро", — я й сам тільки так і кажу. А забирають що? Чого забір (історичне"заборъ"? Чи, бува, не літературного "паркану" в народу? Я-б сказав і "баркан", як було по старших словниках. А що? Підніша хворма. Мова-ж, подейкують, розвивається! Навіть наша многострадна. Ну от! Слово собі йшло аж із латини (parcus) знайомими городами через німецьку (parkân), а далі польську (parkan). Придибало на вкраїнський баштан, а там — тюркізми схожі: "базар", "байрак", "бакай". От і дорозвинулося. Соноризація — так по вченому буде.
понеділок, 14 липня 2025 р.
Безкреативність
Я не креативний, не конструюю текстів, не ґенерую контенту. Тому не потребую чужомовних хвиґових листків, щоб прикрити нагі улоговини й голі порожнини.
неділя, 13 липня 2025 р.
Зайве в правописі
От ми маємо в нашій мові дві слові, як то в нас уже за звичай, з однаковісіньким значінням і майже однаковим написом: зустріч і зустріча (або ще стріча). Від слова зустріч родовий "зустріч-и", а від "зустріча" — "зустріч-і". Сьогочасний правопис "зустріч-и" не подає й не подає "зустріч-і". То що, викинути обидві слові й лишити тільки "стріч-і"? До речи, й двоїни нема. Й "до реч-и" нема. "Коли сьогодні огляжуся, — аж і сліду не знать, де стреміли..."
Crowdthinking
субота, 12 липня 2025 р.
Граючи в сліпця
Колись прямування було таке, що сліпий люд волів мати собі однозора за проводиря-отамана. Тепер-же таке, що хоч людську тяму й сліпці сватають, а таки допильновує вона, щоб був зовсім беззір — як зінське щеня. Ще й помацає найближчий в очних ямках перед походом: щоб уже до ями, так до ями. Й бажано всім до 'дної.
Не спало
Щось на думку нічого не спало: бігало-ганялося, чаїлося-ховалося, стрибало-падало, а так і не спало. Не спала й думка й може саме тому вивернулася й безслідно втекла.
Мода як поведінка
Тепер нам моду показують за кшталтом людей, що без одягу й причандалів, уже зробили з своїм тілом і взором усе потрібне, щоб понад усякий сумнів визнано їх за прояв без глузду й смаку. Це тепер, здається, зветься "актуальність". І це тоді, коли, слава Богу, суспільство від убрання вже нічого не сподівається й не вимагає. Актуальність змагається з адекватністю в доземному партері болота, а за суддю їм дано якогось такого дизайнера.
пʼятниця, 11 липня 2025 р.
C'est la vie
Московці залюблені в смерть. Свою чи чужу, згубну чи самогубну — до того їм байдуже. Замахнуться на чужу, захлипнуться свею — аби смертушка. А вкраїнці коло їх за своє держаться — то вже звикати мусять. А сьвіт іздалеки тільки стенає круглими плечима: виявляється, c'est la vie в де-яких ніби слов'янських народів.
середа, 9 липня 2025 р.
Панічний атак
Сьвіт пішов, а ми за ним
Наш рідний юриста
Забігаючи до метра, вхопив оком із циклопічного напису з приходу: "...ЮРИСТА — дзвонити всім!" От! А я, натрутливий, усе ганю метрову мову! А вона, глянь, яке слово наше потрібне відродила — "юриста". Дуже потрібне слово, доконечно! А хворма-ж яка: вже не треба казати "юристи та юристки" — "юриста", одна сатана! "Справжній юриста — метка, викрутна й вигадлива голова." Тепер уже й справді "дзвонити всім".
вівторок, 8 липня 2025 р.
Перспектива ІІІ
Перспектива — дуже містке слово. Умоглядне таке. Т'але що воно таке — ніхто не бачить.
Коробка з безсилістю
Стою в черзі в харчовій крамниці, щоб придбати якусь свою дурницю. Передо мною дядько купує цигарки: сам бере з полички в жменю, щоб приховати пучками картину страхітливої хороби на коробці. А якби сам не міг брати? Мені зразу ввижається й учувається: "Дайте одну пачку отих із чоловічою статевою незугарністю!" Все лекше, ніж сумне які огидні недуги від куріння.
До лиця
Настала менть
Настала менть, коли припала змога сказити тіло. Настала менть, коли пропала змога сказити тіло.
понеділок, 7 липня 2025 р.
Додумався
Ми вже доросли до того, що слово Боже проповідує людству й людині штучний интелект — поки не сам, але вже додумався.
Як стояла, так і впала, заплуталася в плахтину
Українці вже не просто народ, а ціла нація позамотувана в мовне питання: і не скинеш (як Білорущина), і не розв'яжеш (як Ізраїль).
Без альтернативи
Біда в тому, що нема альтернативи: різне є, навіть инакше, а другого, щоб єдиного, ніде не видно.
неділя, 6 липня 2025 р.
Ширення
Нема дня без що-дня
Сонце встало — треба жить. І в цій повторюваності, знайомості, впізнаваності, в крихітному, крихкому щасті й далі щось тямити й робити, в тій безмежній крапелині, потопають незглибність і незбагненність "великих подій", що посеред них нам припало бурхатися. Сонце — більше. А сонце встало й треба жити. Сонце встає що-дня й, наче корогву, здіймає свій що-день. А день сам собі десь тихцем утіхи зачерпить — в дорозі й не зчуєшся, як настигне втішна мить. Але, як сонце встане, треба зразу тямити, що й нині буде. Треба жить.
субота, 5 липня 2025 р.
Не корисний хліб
Хліб треба їсти в переносному розумінні: спершу заробити на хліб, а потім щоб було з ким сісти, хліба ззісти. А сам він, кажуть, не корисний.
Тьмяні картини минувшини
Випадає чудова нагода замодніти, нічого не роблячи. А саме не роблячи наколок. Тепер на шкуру така поведінка, а потім буде инака. Дак ото та инака надбіжить — а ти вже такий, як треба. І з-пишна позираєш на брижнасті, брезклі, безмірно застарілі — сині, аж почорнілі, тьмяні картини минувшини.
Технічний невпокій
Що таке техніка (τεχνικός) — мистецтво, майстерство чи вміння? От де питаннячко на цілий проєкт чи окремий заряд у проєкт-менеджменті. Хоч-би як воно там було, а техніка змушує мене нервуватися, а я — її. То як бува в подружжі: от і знаєм одне одного вже напам'ять, а все непокоїмося.
пʼятниця, 4 липня 2025 р.
Усеїда
Зачинає дерти,
Зачинає землю дерти,
Як скажений, жерти…
четвер, 3 липня 2025 р.
Пізненько схаменувся
В нас усе "відсторонюють від посади" — любесенько так, як не на ділі, то хоч ув обивательських мріях-снах. Слово "відсторонювати" й справді маєм, але значить воно те саме, що й відхиляти: ( "відстороняти сьвідків" — це з поправної правничої буде). А от "вам відстановляти від справ чи уряду", "усувати від справ чи з посади" й, нарешті, "відшивати від участи"? Вже чую: "Тю, відшивати! Ще й участИ — пхе!" Ну, що тут скажеш? І сам я либонь-таки пізненько схаменувся.
Заріс той шлях куп'ям та болотом
Не варто кидатися рінню в болото. В болото можна кидатися болотом, та чи варто закалюватися?
Ськати
середа, 2 липня 2025 р.
Щоб без сумніву
Добре бути леґендарним, але так щоб без сумніву, був чи не був. Бо майже про всіх леґендарних пише, що "наче-б-то". А леґендою бути зовсім не треба: бо ту байку всяка людинка минуща чим ісхоче, тим і поначиня, як порося кашею.
Езопова байка
Раб Езоп розбирає старі тябла, що там байки писано: "Оце треба й собі яких байок устругнуть. Але щоб ухильно так про важливе. Цього байкаря, диви, забули, бо підпис відколовся через панський недогляд, а мене люд пам'ятатиме — ого ще як. Знатимуть, що за чоловік був Езоп. Підпишу "Езоп", а знайомий зоїл життеписа додасть. Тільки не треба читаченькам розказувати, що був раб: це вже зовсім зайві дрібниці-подробиці. Хай у душу мені зазирнуть!"
Милосердне диво
Чи поремствувало?
вівторок, 1 липня 2025 р.
Розгортати чи прочиняти?
Що ми робимо в компьютері, коли пише "open" чи "открыть"? Та звісно-ж: притьмом українізуємо наличко й з'являється наше рідне "відкрити". Хух! Т'але, здається, що відмінно від двох універсалістських мов, де все тобі "open" і "открывается", в нас, перш ніж "відкрити", треба подумати, що воно таке. В ком'ютерних образах бачиться подібність (аналогія) й пов'язь (асоціяція) з сувоєм, книжкою й десь вікном. Слава Богу, в тих великих мовах, воно хоч так, хоч сяк "open" і "открывается". А в нас-же ні! То може хай розгортається й про- чи від-чиняється?
Ще одне тавро
понеділок, 30 червня 2025 р.
пʼятниця, 27 червня 2025 р.
Мовине лукавство
Наша лукава мова тільки придурюється, що розвивається. А сама нишком дражнить московську з ангелянською, показуючи язика й наставляючи носа: "От вам, сьвітовії! Ич, які важні!"
Четверті покоління
Замислився я оце, як то в мене часами буває, загадався, й надумав, що моє — вже третє покоління свавільніх і випадкових шлюбів, а далі родин. Ув Европі той процес трохи забарився, тому в них бачимо статечніше ставлення навіть до теперішніх "партнерств". Однією ногою в Европі, т'але міцно стоячи на Азиї, ще держиться старого звичаю Туреччина. А старий звичай був так парувати, щоб добро було. Кохайтеся, чорнобриві, та добра не жди ні тепер, ні від четвертих поколінь.
Згадають і забудуть
Київська школа економіки (не питайте, чом не "економічна школа — бо school of economics) пропонує маґістрську програму "для тих, хто готовий зробити свій внесок у переосмислення української історії та пам'яті". А то дарма, що в нашій мові нема слова "переосмислення"? Виходить, дарма, бо історію збараємося перевсьвідомлювати, а пам'ять — перевтямлювати. То вже разом і слово втулимо новісторичне й безпам'ятне. Сядуть, ізгадають усе зразу — й тут-же забудуть.
Интелектуальна традиція
Тісні та голі
субота, 21 червня 2025 р.
Логія про аналогію
Логійно було-б не писати й не казати "аналогійно". Ще лЬогічно вживати "аналЬогічно.
пʼятниця, 20 червня 2025 р.
Новий перекладницький рух
Він увесь за кордон, чи бодай за межу — віртуальну (дійсну чи мниману?) межу нашої вбогої справжности: хоч побути, перегріться, на Голочку подивиться. Пусти, свату, в хату! А я щось одстав од валки — а здавалася, чумацька, нескваплива! В напаленому сонцем степу підсьпівую жайворнкові, спитуючися пригадати щось рідне: "Ой, заслаб чумак, заслаб та й лежить..." Заслаб чи не заслаб, а лежу — без нового перекладницького руху лежу.
Січ Заатлантійська й Січ Задністрянська
-ія чи -чина?
вівторок, 17 червня 2025 р.
Клин клином вибивають
Побивати московську (та хоч і лядську чи ще якусь сьвітову брехню) нашою гнучкою, хвисткою, як малахай, козацькою неправдою — то не моя змажка. Клин клином виганяють, але то не мій клинець. Клиння собі клинням, і нехай собі виганяють, а не хочу я посідати місця чужої клинцюватої олжі.
неділя, 15 червня 2025 р.
Витренувані фахівці
Пречудовий вираз "витренувані фахівці", та чогось саме його мені важко вимовляти. А витренуватися на фахівця? Ану, спробуйте! А я й не буду...
субота, 14 червня 2025 р.
Лихий сховок і доброго спокусить
Українська мова не любить у чужих позичання, а вкраїнська интеліґенція — полюбляє, аж геть. То вже доводиться мацати по кешенях, за поясом, у пазусі, в шапці — віднімати й, в отамана Сірка очей позичивши, повертати добрим людям, що легко лежало, а діти здуру й підчепили.
Чималенький струс
Наш народ пережив чимало зрушень, потрусів, потрясів, розрухів, струсів, струсінь і стрясінь. А з Москви нанеслися ще й "потрясіння".
пʼятниця, 13 червня 2025 р.
Некомерційне
Воно все пита-допитується: "Любиш етно-товари, сякий-такий?" Некомерційно мовчу, а подумки відказую: "Ні! Тільки народній крам!"
Пара століть
Час біжить, час не змигнеться, Т'але-ж не можна ввесь час усьому часові тільки бігати-мотлятися, хіба ні? Десь-же він і поважно ходить. Хоча, де він ходить і де йде, докладно не відомо. Знаємо тільки, що ходить у штанях, парою. Саме тому кругом чуєш: "пара секунд", "пара хвилин" і навіть "пара століть". Про де-кого з наших мовців і століття — то тільки пара. Ач, які жваві, ич, які вічні! Аж парують.
Ти, знаю, лепту розділив свою єдину
Кожне тепер докладає свою пайку до мовного надбання, кидаючи до скарбонки брязкучого мідяка. На мідякові-ж писано: "5 копеек, СССР".
четвер, 12 червня 2025 р.
Зафактованість
"По факту" — чуємо скрізь од ніби розумних, наче осьвічених і безперечно интеліґентних людей — "по факту". Де-кому прискіпливому ще й здасться, що воно якесь не вкраїнське фразою, самою будовою своєю. Ну, а як-би ви віддали? "За фактом", "відповідно до факту", "з факту"? Та не сушіть собі й без того пергаменово-палімпсестної голови. Фактично можна погодитися з тими, хто сьміливо ліпить і лупить як по московській: "по факту" та й годі. Бо перш ніж щось перекладати, годиться дошпигуватися, що воно означає. А й справді — що? До якого факту, явища чи події тичеться-стосується? Таж ані найменшого! То просто булька напнулася грамотієві на вустах і після промовистого факту й виразного явища напинання негайно лопла. Хіба?! Будьте певні — воно по факту!
Чи живе ще Місько?
вівторок, 10 червня 2025 р.
понеділок, 9 червня 2025 р.
Як воно прахтишніше?
Прахтишному лінґвістові (чи лінґвістому, чи й линґвистому ніби проситься — от, де треба розважити) — здається, найперше повинно бути багатому на мову. Чи се тільки так здається — як воно прахтишніше?
неділя, 8 червня 2025 р.
Рослинноспоживча атрибутика
Зайшов до веґитаристської крамниці купити висівок — дуже вже добрі мають. Кругом по холодниках розмаїті ковбаси, що-правда, вдвічі дорогші за звичайні вироби. Й стоять вина — деалкоголізовані. Й теж купилопритупівельні. Хоч хмільне й рослинне, т'але споборники здорових житків його не вживають. Питаюся в продавниці: як хто зненавидів мнясиво, як осоружилося кому п'янке — нащо мати на столі безстидно дорогу й правдивішу за правду підробку? Продагуха насупила брови: каже, дуже так воно зручно, бо воно вже готове, не треба клопоту. Дак скільки-ж доведеться поклопотатися, щоб заробити на такий шедевр гіперреалізму, що так і підманює непитущого рослинника на ганебний поворот до нащих жалю гідних звичаїв!
четвер, 5 червня 2025 р.
Сьвідомі старощі
Старощі — то несьвідома аскеза: зненацька обпаскудився. Її заперечити може тільки аскеза сьвідома: впоганився давно й умисно.
Ботина
Полуботок — то просто боток, ботина. А вони вже зразу — гетьман, гетьман! Як теперішні вкраїнці вживають слова "ботина", так історія взуває Полуботка. В нашому історичному календарі вічний лютий — то вже спасибі, що обутий.
Як помре
Люблю речі — з мене, знаєте, речовик. І речівник. Я вистромився з тої доби, коли вишиванка поколіннями лежала в скрині й усе лицювала й шталтила розміром, а чоботи ще від діда гонукові діставалися. Як помре.
А чого, власне, "А-шан"?
Йвг
Прочитали? Та ще й вимовили? От так українці! А пропозиція-ж яка: "Читай вголос у метро!" Слушна пропозиція! Читай — і спитуйся вимовляти.
середа, 4 червня 2025 р.
Неволя громадського погляду
Громадський погляд лекше мені в'явити, ніж громадську думку. Ну, от сидить громада, думає. Вся? Разом? Аж чуєш, як та дума тяжко ворочається, наче млин. Ні, таки погляд: громада сіла, вклякнула при столі, рученьки склала й лупає очима.
Тюремницька штука
Наколювання на власній шкурі — то, суттям свого змісту, глибоко тюремницьке мистецтво. Озирнешся довкола — здається, кругом ув'язенення. А ви думали, що тюрма на плечах, у голові. Дак от-же ні: просто не всі піддалися на ту поведінку, а так разом сидимо.
вівторок, 3 червня 2025 р.
Art interest
Почала мені вадити в кіні саме тая риса, що колись так вабила: робленість. Як натраплю на робленість, то вже все як стій огидає. Те саме чуття поширилося й на красне письменство, що його в таких випадках чи не випадає назвати "літературою": ось, приміром, вилазить протагоністів неминучий love interest. Завважте, що love interest — то не любов і не кохання, а такий диркучий безпілотний двигунчик, щоб глядач задер голову й зручніше поцупити гаманця. А де мій art interest, я вас питаю?!
Контентуючи
Я все спитувався заперечувати в нашій мові слово "контент". Мо й дарма. Бо давно закублилось у нас слівце контентувати в розумінні "годувати". А чим накажете годувати? Ну, як не хлібом, дак хоч яким-неяким контентом підживляти.
Удашно
Треба негайно повернути до вжитку слово "вдашний". Сам зроблю, не доручу нікому. Вдатний, таланистий, просто щасливий? Ні, якось кортить живчика з перчиком. Озирнешся кругом: хоч і не щасливо так аж дуже, а таки все вдашно.
Виходячи з кола
неділя, 1 червня 2025 р.
Гаспидська служба
Як-же багато зроблено партацької роботи, що вимагала довгочасного працювання й досьвіду! І не ліньки було?
Все між нами
"Все між нами — переклад" — підхвальна, прихильна до нашого славного перекладництва, прегарна тема Книгарного Арсеналу. Сидю, мовчки слухаю виступи чародіїв слова. Скільки-ж ті люде всяких мов знають і яких складних, для нас незвичайних, як ретельно видобувають золото розуміння з чужого верствуватого горотвору! Т'але то між ними, вченими. А вже між нами, між ними й нами — все їхній хуткотужавний розчин, се-б-то вкраїнська як невдалий внутрішній перепереклад таки з московської мови.
субота, 31 травня 2025 р.
Хто він справді?
За старого мовознавця ніколи не вгадаєш, чи з його хоронитель старожитнього мовного звичаю чи просто дуритель молодого тонкого молоднику.
Страшний "ік"
Знаєте таке наше слово "ік"? Таки так, у Тичини: "к серцю ік свому". Що скаже сьогочасний правопис? Ат, і не питайте!
Там, де ти
Чудова тема сьогорішнього Книгарного Арсеналу "Все між нами — переклад". Отак іздалеку оглядають обшир між собою суперники-перекладники: "Все між нами — переклад. І там, де пораєш ти, вже не попораю я."
Реставрація
Як відомо, по польській "ресторація" буде "реставрація" (restauracja). Хай там старосьвіцький хтось мав на увазі підживлення — особисто я помалу реставрую давні житки своїх розкішних предків.
Приємна несподіваність
Дієту тра ламати не по кухнях і холодниках, а по бенькетах і рестораціях. Тоді це й справді буде просто приємна несподіванка, навіть нагода. Й нічого не зламається — тільки, поправиться, не погладшавши, й покращає, не потовщавши.
Лет, літ і льот
Не в докір вашій милості
Осуда-пересуда — то така теперішня хворма людяности. Тому звичай не судити теперки майже дорівнює нелюбові й погорді проти ближнього.
Просодія
Чи зможу я колись ректи отим ненаслідовним лірницьким речетативом наших іще совіцьких, але питомо вкраїнських письменників-культурників, з просодією людини, що тішиться й упевняється в кожнісінькім своїм слові? Ні, вже ніколи не зможу.
Здоровкуватість
Три хибі
Upon a wild and violent sea
Трутень суспільности
Не знаю важчої праці, ніж писати й редаґувати написане. Однак для мене й ця робота — то спосіб лінуватися.
Хвилозопське замірення
Сократ знав, що нічого не знає. А я знаю, що не знаю нічогісінько. Виходить, що я менший за Сократа знанням, але глибший, а тому більший із мене хвилозоп.
Що було, то загуло
Озирюся в коротке колишнє, що нишком колише лиш кілька років: яке воно ще в часі близьке, а минуло вже так міцно, надійно — ніби й справді назавсіди й без видимого сліду загуло.
четвер, 29 травня 2025 р.
Сьвято ситого задоволу
А можна тішитися й з простісінької адекватности — сам бачив: людина тільки що адекватна, а кругом неї вже сьвято ситого задоволу.
Витлумачуючи
Люблю, я, грішний, перекладаючи, ще й тлумачити. Люблю й вірю, що вмію. Після сухого, т'але незапального тертя й товчіння об адекватів і трансгуманоїдів, тішуся сам із себе: отут уже, мовляв, не позмагаються!
вівторок, 27 травня 2025 р.
Дірка в культурі
Безефність
Не маєм ми професії, ні фаху, ні навіть кваліфікації сертифікувати. Це, на жаль, стосується й до філологів, фольклористів, фонетистів. А все тому, що в нашій мові бракне природньої фонеми "ф".
понеділок, 26 травня 2025 р.
Козак Нечай
Є такі люде по соціяльних мережах: самі сторопілі, т'але заховані за муроломним чолом якогось провінціяльного коментатора, як стій готового рубати й різати справжність: "Не встиг козак Нечай на коника сісти, зачав ляшків-панків на капусту сікти." Не встиг... піхотою січе, такий завзятий. А за широкою постаттю отого містечкового палія заховалася тиха, богобоязлива столична штучка. Звідки й викопала не цікавого ні сусідам, ні родичам забіяку? Що це persona, аlter ego: і я-б ізміг, та не дав мені Біг... отої власної полум'яности, то вже кидаю свою димливу скіпку в усежерущий огонь чужого шаленства?
Великий плян
Чоловікам із роками ширшає лице: був молодий, тонковидий, високочолий, а тепер ніби камера насунулася, нещадна, нищівна, й зробла свій буйний, грубий великий, здоровий плян, ніби показуючи сьвітові, що нічого нема: ні тонкощів, ані високощів — тільки безщадний чад часу в лютому дзеркалі.
неділя, 25 травня 2025 р.
Без простолюддя
За небіжчика СССР'а нам тлумачено, що интеліґенція вийшла з народу й має піти назад у народ. Ми, хто "з службовців", придушивши жаль, до того й лагодилися, на почин їздячи в-осени до колгоспів. Перед СССР'ом интеліґенція таки ходила в народ, але її всю за те знищено, й з народу довелося виводити геть нову: видавати пашпорта й платити гроші, а не трудодні. Теперки вже ввесь народ осьвітою й наукою подався в интеліґенцію. Й не так жалько на цю останню, як на той народ, що перше був: ні тобі живих уст народніх, ні усної його творчости, ні давноколишньої його мудрости.
субота, 24 травня 2025 р.
Дожидаючи сальви
Коли чую слово "залп", зразу знаю: не наші то б'ють. У нас випал хвацький, гуртовий стріл — як зачуєш, то так і знай, що вкраїнці гуртом випалюють — на те густостріл. А як прийде подуга, то й сальва лунатиме.
Мало грамотний
Маю власну відміну правопису, та ніхто не подума на мене, що виламуюся з моноліту: просто велико письменний, але мало грамотний, як і всі.
пʼятниця, 23 травня 2025 р.
Лиш ув СССР
четвер, 22 травня 2025 р.
Аеронавти
Два синхронисті перекладчики сидять на землі в кабіні й синхронно в'являють себе повітроплавцями. Т'але стилі маюті різні: один — самолітун, а другий — автопілот.
Легко та весело
Полегеньку
Державною мовою володіє тільки держава-власниця. А користувляни можуть тільки орудувати. Але не як орударі чи орудники, а так помаленьку-полегеньку, озираючись на осьвіту й науку.
Забльокування
Якби-ж то в соціяльному житті, як у соціяльній мережі, можна було-б усіх неприємних першим назвати хамиськами й зразу швидесенько шаснути забльокувати. Це-ж так людяно: й воно тобі здиміє й ти для його зникнеш. Тим часом усі живі-здорові й окремо від грубіянства тішаться собі забльокованим життям.
Лячно та весело
Заплющіть очі що-найщільніше й уявить собі, що ви ані словечка не знаєте з московської, тямите тільки суто вкраїнське, істе. Заплющили, в'явили? Відчуваєте вкрадений сьміх? Із гумору-ж нічогісінько тепер не зрозуміло. Люде балакають-пишуть, тішаться-регочуться, а ви як од гіллі одірвалися. Від московської, зважте, гіллі. Виявляється, що тая мова про нас і грізна, й сьмішна. Лячно та весело.
Про неголовне
Дуже багато пишуть і говорять, аж кричать, "про головне". Головного так багато й такого різного. Стільки головного й усе суто-щире в своїй людськості. Та чи бачить, чи знає людина щось про чи навіть за головне? Хіба який хвилозоп гляне на сьвіт скрива й таки примудриться вгледіти щось і справді відлегло головне. Моя-ж хвилозопия така: до головного й не важуся йти. Натиком дошукуюся дрібної правди в близенькому неголовному.
середа, 21 травня 2025 р.
Кортовий смуток
Як усе повитікало
Сумна ретроспективна програма кінопоказів "Поетичне кіно. Витоки". Справді, за джерелами вже шукати годі: все повитікало давно. Ретроспектива — погляд назад. Але й там, позаду, — самі патьоки-витоки. Були патьоки-витоки, а тепер чужі впливи-випливи. Смутно-невесело, трохи зацьковано озираєшся, та й уперед дивишся, понуро втупивши очі в "Землю".
неділя, 18 травня 2025 р.
Нетолеранція
Як вам здається в нашій мові слово "непереносимість"? Ну, от як "непереносимість лактози", молошного цукру, що друкується на харчовині? Навіює, що лактози не переносити, не стане рук? Чи воно зразу виклика московську "непереносимость", чи вже разом й intolerance, hepersensitivety? То чи не простіше буде тоді взяти "нестерпність лактози" чи "надмірну чутливість до лактози"? Лекше звиклим до мудрої латини полякам: nietolerancja laktozy — та й годі.
Жито, як гай
"Теплий апріль, холодний май буде жито як гай." От як до речи пригадалася приказка! Серік і справді воно так. То вже покладаємося на усну вкраїнську творчість, тепер тільки писану. Т'але чи засівалося в кого на жито, щоб поспитати старовинну прикмету? Чи намісць жита можна вправляти в речення потрібне з пшенишного, соняшникового, ріпакового, а для народньої интеліґенції — гай із городнього й садового?