Давання спокою, ходіння собі на зламану голову — мистецтво московцеві незбагненне, недосяжне. Налізатиме, насідатиме аж поки не дістане келепом по лобі (бо чола там кат його ма). Й діставши келепом, іще нескінченно довго слухатиме чмелів. Багато треба чмелів — хоче на що-день тьми великої. Аж поки не повиїдають чмелі — разом із медом.
Немає коментарів:
Дописати коментар