От уже люде мають, не подружжя, не коханство, не промішкання а, увага!, domestic partner. От яка-ж вона мудра, та ангелянська мова! То-то вже хороша! Яке вдале разом і слово-, й людо-сполучення! От по нашому й не скажеш так гарно, навіть якщо тобі зранку всюди поворожили на красу гарного дня. Хазяйство маєш? То й спільника хатнього. Родина єсть? Дак от тобі свійський учасник. Гулі трапляються? Маєш на теє домового свого товариша. З приміткою від перекладача: а таки воно по вченому буд domestic partner, бо не має наша цалинка-попелюшка таких гарних слів.
А чи не пригадати нишком соживця з соживицею, спожитця зо спожитецею? "Гаразд знаючи звичаї свого соживця..." Держава либонь не визнає, не візьме того до охвиційних клястерних перекладів, а котрий перекладчик може однак носити теє в приватній свійській кешені про всяку будню потребу. Так і чую вже підхоплене в народі: "Привівши-ж ми на цей сьвіт діток троє, не зійшлися, кажу, звичаями: в їхній сім'ї батько-матір були зроду-віку соживці, а в нашій родині батьки — сьвідомі спожитці з діда-прадіда."
Немає коментарів:
Дописати коментар