Перед дитиною, що оце щойно почала себе всьвідомлювати, життя зразу розлягається всією своєю підставою аж до неба краю. Надавши ходи в ноги, молода людина починає навально наближатися до глузду. Т'але всупереч оптичним законам, видноколо починає тісно звужуватися. А таки дорослому лекше жити з тим, що глуздові все менше місця на присмеркових гонах життьового розлогу. От і виходить, що ми цілий вік старанно (й погіншливо) вчимося жити без глузду, безглуздо жити.
Немає коментарів:
Дописати коментар