Перед кожним підмайстром, скажім умовно, ковальчуком, що нарешті замислився над питанням "Як-же тим майстром зробитис?я", пролягли дві дорозі. Як маєш дві нозі, так і дві дорозі маєш. Одна — про хвацьких і беручких ковальчуків: назвися майстром та й зачинай правити за свої ковальські пшики як за батька, а то й удвоє. Тому ковалеві ліпше, що на два міхи кує.
А вже тая друга доріженька — про плохих і смирних. Що ще вийде, скільки дадуть на базарі за ту косу замашну, за той плужок. А тим часом вчишся сам помаленьку, майстерности здобуваєш. І коли вже просто, по народньому перекинешся, скажуть десь під чарку: "Майстер був". Таким їм сувора настанова, давня: "Коли не коваль, клїщів не погань."
Немає коментарів:
Дописати коментар