Тої ночи мені знов наснилося щось надзвичайно мудре. Пригадав собі принагідно ще не записане денне, буденне, й поклав усе гарненько занотувати вранці. Т'але на ранок нічні мудрощі безслідно випарувалися на денному сонці. Хоч сонця, власне, самого й не було — мжиця, дощі, щось там сліпло, а не сліпило.
Либонь є мудрість, що ходить тільки впоночі й лиш сонна. Розумна, аж страшно, та дуже нетямка. Не хоче нічого пам'ятати, щоб було що вигадати й наступної ночі.
Немає коментарів:
Дописати коментар