А осьдечки, до речи, й спостереження. Кажуть у нас: нехай буде гречка, аби не суперечка. Гречка, поки не розвариться й сама себе не похвалить кашею, — то тверда, хоч і дрібна, валюта. Стала валюта й станівка, до того. Хоч не золота, дак собі мідяна. Ми вже принатурилися жити на білені мідяки.
Скоро-но постане в нас якась суперечка — чи то вибори, чи якась господарча біда — зразу люд береться до гречки. От і знов: точиться війна, а гречка, як то їй, гречці, за звичай, знову закінчується. Нехай буде гречка: без неї ніяк не перебудемося.
Немає коментарів:
Дописати коментар