У мене за спиною так і висить біла сорочка з гарною краваткою про останню скасовану роботу. Либонь-же мав іти в якісь високі кабінети, от хоч вір, хоч ні! Та не злетіли крила, що тепер безсило виснуть за плечима. А таки не знімаю, щоб трохи побавитися згадкою про недавноколишнє, про так і не одбуте. Щоб трохи побавитися в близькому, рукою дістати, а вже й минулому.
Немає коментарів:
Дописати коментар