Така золота

"Така золота, що нема зупину.

Така буйна — нема вороття.

В останніх коників, що завтра загинуть.
Вчуся ставленню до життя."

Написав Кисельов, що прожив утроє менше за де-яких тих, хто юними вустами колись повторив оці сумовиті рядки. Юність чомусь буває близька до смерти. А надто восени. От ми собі скачемо, мудрі, хоч і ще весняні, коники: "Уже коники запряжені й возики завернуті..." А возики ті військові, воєнні. Чи дотягнуть до осени коники? Хтозна. Але нема зупину, нема вороття. Бо війна така золота, така буйна. І ставлення до життя як у того молодого поета, що взавтра взяв і згинув.