От мене спитали як-би я назвав цю війну (щоб не "вітчизняна"). Кажу: Велика визвольна війна. Але вона й війна Великопісна, що тягнеться від Великого посту 2014 року. Літають страшні для людини слова "підчистка", "зачищання". Як-раз Великим постом ворог, ніби сам духовно очищений, іде тілесно "загладжувати" нашу людність. І православний український люд, зо своєї руки, чистий, мав-би в тій чистоті дожидати вироку. Знову згадуються страшно пророчі слова покійного митрополита Володимира: "Великим постом головне, чого не треба їсти, так це одне одного". Але їдаки з гострими ложками вже прикро добуваються в хату.
Згідно свого містерійного влаштування, Великий піст — то широка панорама очисного, спокутного страждання, де над страшною картиною врешті підноситься воскреслий Христос. Є велична західньохристиянська тардиція влаштовувати коло церков Via Dolorosa — Страдницьку Путь, на зразок єрусалимської Хресної Дороги. Облишмо питання про те, чи спогадують чотирнадцять її зупинок живі створіння в панцерованих скриньках дорогою на Київ, чи думають вони десь у "матері руських городів" одшукати собі Голготу. Але ми самі мусимо пам'ятати Мучення Боже.
Заціліли вояки московського війська повернуться до свого мирного краю. Мирного, бо всі оборонці сьвіту заприсяглися не ступати збройно за "міжнародньо визнаний" рубіж. Отже, бути в московщині новим ветеранам. Бо вже старих кількадесят літ добводилося підміняти на несправжіх молодявих. А тепер будуть і довго ще житимуть теперішні молоді. Мертвих легко оголосять мучениками, живих — воями-визволителями. Правди там ніхто не побачить, бо акуратно "не ступить нога". Московська церква, звісно, визнає їх за праведників: заперечень християнського сьвіту в законопаченій господі ніхто не чутиме. Безперечно, прийдешніми роками додержуватимуть і Великого посту. Й наша теперішня мука прикрасить їхні "леґендарні" подвиги. І перемоги в Великопісній війні, бо поразка ніде не гуркотіме в мертвій духовній тиші князівства Московського.
Немає коментарів:
Дописати коментар