Мій тесть уважає, що над історію нема втіхи, маючи на думці всіляки суб'єктивні спомини й штудерні романи: відмовляєшся жити цим днем, їсти гіркий його хліб, а натомісць вигадуєш минуле, пережовуєш п'яні коноплі. Тут історія вже просто влізла в хату, гримить, тупотить, а з порожнього кутка на неї сивими очима лупає замислена хвилозопия.
Немає коментарів:
Дописати коментар