П'ятниця, кажуть, — важкий день. Такий важкий, що де-яким водієнькам аж невидрежка — тяжко напиваються на ввесь шабат і сьвяту неділю, щоб у понеділок каламутно, але сьміливо глянути горю, праці, втомі просто в безчільні вічі.
Ми всі, не хвалячись, перебідовуєм якусь біду. Справжнє страждання, страждання як усьвідомлення, страждання як розуміння — то не наш побит. І ось заграла містерія смутку. Ось чужа мука — така великонна, що цілий сьвіт звився, зсушився, здається за чорне макове зерня.
Це було тої години, коли годинникові стрілки повідпадали. Це було того числа, коли календар осліп. Це було того року, коли вмерли всі пророки.
А візники понапивалися з утоми, з праці та й не завважили...
Немає коментарів:
Дописати коментар