Не забуду його шевченківських усів. Навіть і без лисини було ясно, що то — протест. Тепер-же він заперечує сумну вкраїнську справжність голісінькою пусткою під носом. А мені все ввижаються тії вуса Тарасові. Бо я звик жити серед усового привиддя: кулішівського, тарнавського, єфремівського, старицького, лисенкового, рильського й навіть куценького миколо-кулешевого — нашого. Бо не бува вкраїнця без усів — хоч-би порожніх, як колос-стоян.
Немає коментарів:
Дописати коментар