На смерть, кажуть, як на сонце, — не повитріщаєшся. Тому де-які діячі, та й цілі культури з субкультурами, часом і цілі народи непевною добою, воліють дивитися на смерть, як на місяць: з естетичним замилуванням. А місяць, як відомо, злодійське сонце.
У правдивому сонці ховається й смерть, як у смерті — життя вічне. Тому жити під смертю випада як під сонцем: на межі поля зору.
Немає коментарів:
Дописати коментар