Маю дописи на більшість православних сьвят, а от на Вербну неділю нема нічого. Бо завсіди "верба б'є": за тиждень Великдень. Дуже треба встигнути наїстися риби, й поки ото перелізеш через перелаз по смашнім сніданні, то тільки й майне тобі Постать на віслючкові. Ти зо жмутом ламаного, розхрістаного верб'я, а люде-ж, диви, й пальми повиносили-простелили. Коли вони спали, де так наснажились постуючи? Аж підскакують усі, де не взялися!
Осанну сьпівають, а ти через голову на той гомін летиш. Таке вже вкраїнське сусьвітнє спізніння: з самовладністю, з народністю — ну, й з православ'ям, звісно. А таки й ми біжимо як не встріч, то вслід. Бо в нас, щоб зовсім не пропасти, треба трохи так тюпки, в трух.
Немає коментарів:
Дописати коментар