З-під імперської брили пробилося вже кілька поколінь недохвалених людей. Отак виростаєш, як те скарлючене дерево, а яке листя ти кидало на землю, на вітер — здається, байдуже. Чи об стінку горохом чи об стінку перлами — все порозсипається. Ніхто коло нас не збирає, навіть власні діти за нашим возом не дуже то йдуть. І тому справді, що з воза впало, те пропало. Та й сама хура й досі там.
Немає коментарів:
Дописати коментар