Двоїстий звичай

Подвійний стандарт мав-би нас обурювати, але натомісь викликає шанобливу покору. Поважати доводиться, хай і не хотячи, подвійний стандарт і за вчене слово, й за мимовільну двійчасту його взірцевість і взвичаєність. А от коли назвеш його "двоєдушністю" — відслонюється завіса. За нею, при стіні, дві душі стулилося: одна лукава, друга — нещира.
Лукавство — то найбільша хиба homo sovieticus. Ми йому ту звичку вибачаємо, бо справа стояла так: хвальшивство або смерть. Стояла, але більше не стоїть. Зате й далі п'яно стовбичить двоєдушність. Що вона п'є? "Подвійний руський стандарт".