Кубанське козацтво за переваги кубанців-українців усім військом попросилося було під гетьмана Павла Скоропадського руку. Гетьман кубанців привітав, але не взяв — бо, бачся, не в час.
Ет, треба було брать! Ста років не спливло, а кубанців-українців і не чуть уже. Зате просто кубанці самі прийшли в Україну. Прийшли добре давать, а потім усе забирать. Щоб і не чуть було тої зловорожої мови, що так натерла вуха їхнім землякам із Внутрішньої Московії.
Цікаво, чи припаде кубанцям до смаку суржикувата гутірка? Чи всім мовчать, поки зуби стирчать? Хай реве та стогне той, кому належить, — Дніпр широкий! А з київської кручі, з Володимирової гори підголосить Дніпрові, ревне стоголосим стогоном — Кубанський козачий хор.
Ет, треба було брать! Ста років не спливло, а кубанців-українців і не чуть уже. Зате просто кубанці самі прийшли в Україну. Прийшли добре давать, а потім усе забирать. Щоб і не чуть було тої зловорожої мови, що так натерла вуха їхнім землякам із Внутрішньої Московії.
Цікаво, чи припаде кубанцям до смаку суржикувата гутірка? Чи всім мовчать, поки зуби стирчать? Хай реве та стогне той, кому належить, — Дніпр широкий! А з київської кручі, з Володимирової гори підголосить Дніпрові, ревне стоголосим стогоном — Кубанський козачий хор.
Немає коментарів:
Дописати коментар