В'являю собі, як колись, от хоч року 1833-го, походжала культурна громада оперу слухати. Якогось Обера, чи що. Було що й послухать, було що й подивиться. Ну, й на людей погледіти, себе людям, як цяцю, показать. І дослушно, й добачно виходило. Й отам же-ж і короля вбито на балі маскованім — чи ти ба! Є коло чого й поклопотатися.
А теперки тільки те й роблять, що слухають, тільки те й знають, що дивляться, а нічого не видно й не чутно. Й самі так повбираються, що кисло бачить. А з якого дива? Короля навіть голого нема.
Немає коментарів:
Дописати коментар