Йшов ізраночку на роботу й бачив двох чоловіків — щось такеє між молодиком і дядьком. Ділили вони четвертину горілки. Один уже випив і закурив. О, ці впевнено, по козацькому, розставлені до бою ноги, ці випнуті груди, заведені назад лікті, стиснені кулаки, гордо піднесена голова! Другий тільки ще давиться-ковта, а цей уже як орел: гордо став ув обороні як не рідного краю, то своєї землі. Кидає виклик сьвітові на цілий день. І байдуже йому, що дарма тому сьвітові. Він уже черкнув осьмушку й переміг. А ти, сьвіте, зміг-би крутитися після такого? Так ото-ж!
Немає коментарів:
Дописати коментар