Наше ремество нагадує акторство: в нас усе на нюансах. Ми повторюємо чужі слова. Актори мусять робити це достеменно, а ми — як доведеться. Т'але маєм спільну, суголосну залежність од чужого слова. Гнітюча бідьшість (як не суцільність) українських акторів і дикторів готові повторювати-виголошувати будь-що. Єдина вільність — у звуківні: автор може мав на увазі вкраїнську, а виконавець має свою. Ввесь наш глузд, ввесь наш зміст — у відтіні. Я майже готовий визнати, що вони, глузд і зміст, тільки там і суть.
Немає коментарів:
Дописати коментар