Українців дуже вабить живцем запозичене слово "смисл" — таким живцем, що аж позаддя позоставалося. Вабить невластива путній українській мові універсальність: де не знати, що воно таке буде, ліпи собі "змисел". Бо "в чоловіка змисли: очима дивиться, ушима слуха." І не треба нічого "осмислювати", то-б-то добирати глузду в тому, що споглядаєш.
А так ми всьвідомлюєм, утямлюємо, отже, пізнаємо спостерігаючи те, що є, не вигадуючи йому якоїсь сторонньої рації. Споглядаємо, щоб потім надавати розуму побаченому.
Нам репресовано не так мову, як спосіб мислення тою мовою. Але тому, хто не навчився думати, імкий спосіб і ні до чого.
Немає коментарів:
Дописати коментар